Це не вітер,а думи шалені,
То не море,а шторм від всього,
А дерева...вони всі зелені,
І вже літнє до нас йде тепло.
То не віра,її вже немає,
А лиш відчай,що все тепер так,
Ну,а вітер думок погуляє,
Розжене цю зневіру і страх.
То не сонце,а тільки присутність
Промінців,що заходять на мить,
У планету вселилася сутність,
І її не прогнати й не вбить.
Страшна сутність всім очі закрила,
Світ зробила глухим і сліпим,
І людина тут наче безсила,
Під цим сонцем і небом святим.
14.05.2026 р.
