Чому, коли ви — у фаворі,
близькі до тіла, мовчите?
А лиш "посунуть" — криків море
Про те, що треба і не те...
Чому відваги вам бракує,
Коли у кріслах ви м'яких?
Тоді чекати криків — всує,
Бо в крісло сів, і... враз затих.
Можливо, істини зернина
У ваших криках навіть є,
Та чи порядна ви людина?..
Сумління "губиться" моє.
Кричали б ви в м'якому кріслі,
Напевно б, вірилося вам.
Та кричите усі ви "після",
Тож крик такий — дешевий крам.
На жаль, правдиво! 
