В Івано-Франкі́вську Олекса Гнатковський родився.
В юнацькі роки із акторством себе не в’язав.
У школі загальноосвітній він добре учився.
Медаль золоту, як із нею прощався, узяв.
У виші здобув політолога фах. Це похвально!
Мав мрію амбітну – іти в президенти хотів.
Та раптом заграла у серці струна театральна –
Актора у собі Олекса Гнатковський уздрів.
Освоїв іще один фах він - мистецтво театру.
За це янгол творчості руку йому потиснув,
Крилом обійняв і розвів у душі хлопця ватру -
На сцені театру невдовзі він успіх здобув.
Зіграв п’ятдесят з лишком ролей – красиво, велично.
До фільму попав, роль Івана там – Довбуша, мав.
А ще працював на ТБ – говорив феєрично,
Рік в рідному місті стезю журналістську топтав.
На сцені себе глядачу повсякчасно дарує,
Достукатись вміє до людських висот і глибин.
Зал часто зі сміхом і слізьми йому аплодує,
Дарує букети зі цвіту й насущних хлібин.
Активно актор ЗСУ в час війни помагає.
Любов і сумління до кроків оцих його звуть.
На аукціонах завзято донати збирає –
З театром франківським, на дрони для війська ідуть.
Гнатковський Олекса – таланту і праці перлина,
Без жалю постійно себе глядачам віддає.
Він – гордість родини, Карпатського краю – вершина.
Хай Бог йому міць, довголіття і надих дає.
