|
Цікаво переплітаються долі людей, несподівано, незвично і кожного разу неповторно.
Схожим на спалах було знайомство Ханни та Фелікса. Їх розмова наче близкавка у темному небі освітила на мить цю історію. І так само раптово зникла у імлі.
Ханна пізно зрозуміла, що хлопець, якого вона зустріла тиждень тому на автобусній зупинці з тих особливих, з якими потрібно наговоритись, перед тим, як вони підуть. Він і справді зник надто швидко. Та залишив їй три своїх світлини у конверті на підвіконні у її під'їзді.
Ханна перестала звертати увагу на деталі після того, як втратила улюбленця.
І помітила лист на підвіконні випадково, під час дощу, наступного тижня після тієї зустрічі. Вікно у під'їзді було не зачинене. Вона підбігла до нього, щоб зачинити і побачила конверт з пожовклого паперу і надписом "Для Ханни".
Дівчині стало цікаво, що у листі і від кого він. Але розкривши конверт, листа не було, натомість усередині були 3 світлини.
Перша з них - це фото хлопця, якого вона вже бачила. Він стояв на фоні створеного штучним інтелектом міста, повернутий в півоберта до камери, одна його рука була у кишені, а друга тримала портфель. Якось надто штучно виглядав фон на світлині і дівчина не повірила їй, наче то був жарт. І швидко відклала її убік, зображенням униз. Хоча хлопець на знімку був приємної зовнішності, русявий, середньої статури, молодий, з посмішкою та спокійним погдядом, та дівчина не вірила зовнішностям. На зворотній стороні фото дівчина побачила підпис Фелікс 2025. Ще раз швидко глянула на фото іншою стороною, щоб зв'язати ім'я та зображення у своїй голові, та знову відклала, з невгамовним бажанням побачити другу світлину.
А другою світлиною було зображення автобусної зупинки, з якої хлопець щодня прямував на роботу. Звідки вона знала про це? Саме там вона його вперше і побачила минулого тижня, коли прямувала у другий кінець міста забрати помилково надіслану їй не на ту адресу бандероль. Фелікс зробив їй комплімент щодо її яскравого палантина. І вони перемовились парочкою ввічливих фраз.
- Хм, для чого він залишив мені це фото, - думалось Ханні. - Для того, щоб я очікувала його на тій зупинці, чи як спогад про нашу зустріч? Це фото змусило Ханну замислитись про щось реальніше, проте, надто складне.
Третє фото було зовсім розмите, затерте часом та дуже старе,
теж на пожовклому папері, що гармонував до пожовклого конверта, мов єдине ціле. На фото ледве проглядався силует двох старших людей за столиком у кав'ярні з височезними вікнами. Тепло одягнена пара розмовляла про щось, а перед ними на столі стояла кава та пиріг. Ханні здалось це фото дуже знайомим, наче вона знімкувала його раніше, але вона не могла пригадати хто на ньому і де воно було зроблене, і як воно могло опинитись у конверті.
Дівчина відчула щось болюче усередині. Щось, що більше не повториться, щось втрачене на завжди, і що вони з Феліксом більше ніколи не побачаться.
14.11.2025
ID:
1051451
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.11.2025 19:44:49
© дата внесення змiн: 14.11.2025 20:53:20
автор: Олена Мосійчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
