АКРОВІРШ
Сльози стирає проміння невинно,
Люди шепочуть про щастя у сні,
Образ з минулого тисне невпинно,
Вічно палають у грудях вогні,
Ангели мовчки ведуть безупинно.
Серце не хоче прощати війну,
Попіл злітає у небо птахами,
Леза тримають надію одну,
Ехо кричить, розриває словами.
Тихо надія повзе в глибину,
Епос написаний буде віршами.
Наче трава, що росте на весні,
Ім'я героя зростає в війні.
Вічна ця битва у наших думках...
Стільки є слів, що сплелись у серцях,
Експортом треба вивозити їх.
Розчарування було ніби гріх,
Ціль обирали ми разом в думках.
Якось зростали в присягах своїх...
Хтось здогадався, що є у рядках?
Мирослав Манюк
20.05.2025.
