MAD_muazel: Доброго дня.
Бачу, що Ви коментували ще щось тут, але на сторінці немає коментаря, тільки у Вас. Не розумію, що відбувається і що Ви мали на увазі. Про Миколаїв, Одесу і Херсон вже писала, на Азовському і в Ізраїлі не була. Фантастичних романів не пишу, та й взагалі романів не пишу ніяких. І навіть, якби захотіла, то часу вже і не лишилось щось починати. А ще ... я б не проміняла живе життя на паперовий роман))) Для описування чужих фантастичних життів є спеціально абучіниє люді.
Як висновок - швидше всього Ви мене з кимось сплутали. Буває.
Бачу, Ви зі всіма прошаєтесь чи це очищення душі для світла і добра перед Великоднем?
Ой, заговорилась, а треба йти святі паски пекти.
Бувайте здорові, пане!
MAD_muazel: Пане Сергій, я розумію Ваш гнів і злість. Повірте, кусанням своїх же мало чого зараз можна добитись, лише погірщити ситуацію.
Зараз потрібний чистий і холодний розум.
Усім українцям боляче спостерігати за руйнуваннями тих варварів, особливо, коли ніяк вплинути на агресію царя не можна, коли є якись наче невидимий дозвіл на ці жахіття. Війна - це страшна хвороба - треба було відрубувати одразу і не затягувати. Це чергове тяжке випробування для усіх українців. Це дуже болючий урок для багатьох, у кожного щось своє.
Погоджуюсь з Вами - ВИННІ, але не всі!!! Не звинувачуйте себе! Імперія хоче влади. Так було і на жаль поки що є ( подивіться фільм - Будинок \"Слово\" і \"Мур -Ти романтика\"... вбивають, але цей раз ми вже можемо хоч якось протистояти, не так, як в 30х. Ми стаємо сильніші і мудріші. Якби ж то в інший спосіб.
Не накопичуйте будь ласка негатив. Спробуйте духовні практики, щоб збалансувати енергію. Зараз найважче, але треба триматись, війни не тривають вічно. Знайдіть щось позитивне, для себе, дуже Вас прошу. І не гнівайтесь на тих, хто підтримував... ( знаєте про кого)
Доброї Вам ночі. Пробачте, що не можу написати так, щоб Вас розрадити.
MAD_muazel: Так, болюча тема.
На жаль, я теж відчула на собі долю переселенки. Недовго, але було. Навіть починала писати історію про це. Мабуть уже і не повернусь до тієї прози. А якщо і повернусь - це буде щось дуже скорочене. Важко думками повертатись в той час.
Зрозуміти, що таке екзиль може тільки той, хто проти своєї волі покидав свій дім.
І ескапізм, на жаль, присутній тепер у нашому житті. Кому ж ця війна до душі?
MAD_muazel: Дякую дуже, Аліса, за такий глибокий та щирий коментар і за підтримку! Ви торкнулись глибини душі і вірно відчули точки екстримуму.
Шкода, що фігурні вірші не на усіх сайтах є можливість публікувати.
Тут, на рожевому сайті поезії, він виглядає так, як задумувалось по формі⏳.
Задум втілювався довго і він описує стан переходу від пригнічення до піднесення.
Дякую Богу, що дав терпіння закінчити цей вірш. Тут перехід станів відбувається наче краплинками чи піщинками, маленькими кроками. Як в одну так і в другу сторону. У кожного він проходить, мабуть, по своєму (по колу, квадрату, синусоїді). І це нормально, бо всі ми різні.
Радію, що Ви зрозуміли і відгукнулись ❤️❤️❤️
І дуже рада візиту! Заходьте ще на філіжаночку кави.
MAD_muazel: І пройти не можеш попри Ваш вірш
і лайк якось не ставиться.
Оце ж думаю півгодини,
що змінить цей маленький коментар?
Хай тепліше буде у Вашій галактиці.
MAD_muazel: Картина багатослівна. Без неї вірш би так не читався.
А що символізують крапочки? Крім дощу нічого не спадає на думку, ну ще життєві моменти.
MAD_muazel: Як можна викинути найдорожче?
Та ні, ми викидаємо лиш зле!
А найдорожче й світлоносне
У середині нас завжди живе.
Принаймі так мало б бути.
Ну я б не назвала ту епіграму бешкетуванням. Скоріше це я вже у відповідь бешкетую, хоча спочатку дуже засмутилася. Сама історія не є цікавою та приємною.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
чудове поєднання Вашого вірша і голосу Ші! Сподобалось! 
Тому тост за вичурні коментарі, широкі плечі, мудрих жінок і музику поезії звісно ж ! 
