В діброві ковдру розгорнув світанок,
В ставку на плесі промінь танцював.
В прозорій шалі розквітав серпанок,
На полотні ноздрички малював.
Зібрав у зграйку діток перкальових,
Повів повільно й тихо до води.
Прикрасив стежку з гілок черемхових,
В рожевий колір одягнув сади.
Весна прийшла охайна чепурненька,
У вітах крон сховалась омела.
Знов закувала з гаю зозуленька,
Гаями трунок в доли понесла.
Дивлюсь і заздрю вкотре чаклунові,
Цвіте й дурманить запахом бузок.
Весни смарагди зело - бірюзові,
Кладу я чистим помислом в рядок.
З ВЕСНОЮ, Друже! 
