Не ламайте надію, вона далася так важко,
Не спиняйте потік розуміння, він в совість пливе
І не скривдіть мрію, вона єдина на часі,
Нас тримає у берега й в шторм нас у вир не зірве.
Не співати пісень у час крові це вбиває без зброї,
Бо ж слова полонені бувають лише у рабів,
Гордим стягом віршів на ріднесенькій мові,
Пронесем гнів народу над чолом заїзжих катів.
Скаже скептик візьми автомат ти у руки,
Ділом ТАМ покажи як же любиш країну свою,
Буде правий він й червонітимуть всрамлені щоки,
Войовничу натуру іздавна продав за брехню
Віра в кожному з нас розцвітає і буйно береться,
До великого лиха готові безбарвні серця,
Тільки знаю, що час не лікує, він ніби пігулка,
Біль втамовує та й далі хворіє душа.
Скептик знає, що все колись має міру,
Кожен вірить у те, що ДОБРО не помре
І цвістиме яскравим розмаєм надія
І житиме подвиг героя і час його не зітре.
