У височінь, у далечінь
Відлітає літак.
Розсікає небесну синь
Дивний сріблястий птах.
Як вільно та гордо він летить
У небесному просторі.
Він наввипередки з вітром мчить
І здається, що лише мить – і сховається за зорі.
Летить, по собі слід лишаючи
Немов на синьому білу нитку,
Куди летить, чого шукаючи –
Чи оксамит дорогоцінний, чи диво квітку.
