Іде до мене щастя.
Уже його я бачу.
Без нього, що я значу?
Ніщо, як і нещастя,
Яких я позбавляюсь,
Щоб з ним же не тужити,
А тільки в щасті жити.
До нього направляюсь
Також і я невпинно
І певною ходою.
А час тече рікою
В майбутнє швидкоплинно.
З ним і життя минає
Моє на світі цьому.
А в щасті чарівному
Так серденько жадає
З душею разом жити
Не мить лиш, а довіку.
О щастя, чоловіку,
Що не бажа тужити
Усе життя земнеє,
Ти послугу простую
І водночас святую
Зроби – ввійди у теє
Сердéнько, що у ньому
Ще б’ється тихо-тихо,
І в душу, щоби лихо
Більш до мойого дому
Повік й не наближалось,
А ти лиш, щастя чисте,
Квітуче, променисте,
Прийшло враз і зосталось
В душі та серці жити
Вік разом же зі мною,
Щоб більш повік з журбою
Й нещастям не тужити!
Євген Ковальчук, 07. 06. 2022