Підкину в порожнечу слів -
їм холодно.
Як чий-то жалюгідний спів,
від голоду.
Буває голод не такий,
за звичаєм,
та на багатіше цупкий,
від відчаю.
Цей голод не втамує хліб,
та ягоди.
Часи рахують стільки діб,
від райдуги.
У невагомості слова,
хитаються.
Коли мі звістка припаде?
Вагається.
