На курорт "Куяльник" я путівку взяв.
Плакав і сміявся, як туди попав.
Море по коліна, адже це - лиман,
Дихається легко, хоч стоїть туман.
У їдальні їсти смачно подають.
У кімнаті воду тричі в день дають,
Шкода лиш холодну, теплої нема,
І помитись в душі мріяв я дарма.
Та не все так кепсько - я це зрозумів,
Коли на ті грязі трохи походив,
Там неначе в пеклі: і старі, й малі
У багнюку лізуть, наче в мед, усі.
А в басейні теплім і солонім геть,
Розробляють руки, ноги та хребет,
А коли попаде в око крапелька води,
То вже не захочеш більше ти сюди.
Вечорами танці, а не хочеш ти -
На концерт талантів чи в кіно іди.
Дискотеки крутять і кафе тут є,
А лінивий зовсім в номері сиди.
Архітектор мудрий корпуси робив,
І наліво точно він не раз ходив,
Бо вже до сусідки по балкону ти
Можеш без страховки легко перейти.
І Одеса - мама поруч зовсім є,
Якщо стане нудно - ти мерщій туди.
А там море глибше й опера там є,
Морем погуляти - в морський порт іди.
Старий Дюк кивне ствердно: - Не спіши,
Ти Одесу нашу серцем полюби!
За її таланти, неземну красу,
В цілім білім світі лиш таку одну!
