збирай цей клекіт у вуха
допоки минає пташина врода
допоки у небі вода холоне
втиха
наче хмари зів'яли за ніч
а до криниці стікаються змії
великі й нестримні до спраги
висмоктують камінь
виспівують роки
замість яких була варта
зі спогадів
чи те слово було знайдено
осторонь від принад дощу
чи воно та слово з трав'яної біблії
зплелись у мотузку на шиї
розпеченої землі
до судом вогню і крові
і звісно що має цвісти коріння
розгорнуте вітром мов око
з тої башні де є ти
стрімка і босоніж
вгамовуй клекіт народження
