Розійдуться чорні хмари, на арену неба
Вийде сонце в чистій льолі – є така потреба!
Обійме воно країну верби та калини,
Привітає її з миром під оркестр пташиний.
Подарує їй сталеві жовто-сині лати,
Ворога ж її заставить чорний дим ковтати –
Заслужив бо – сік державу вільну безпідставно,
У вогнях купав щоденно її тіло славне.
Думав, що уп’ється ляком – стане на коліна
Перед ним. Та так не вийшло - стоїть Україна!
Й доки сонце обходитиме Земля-планета,
Не візьме дух український ніхто у тенета.
З нами правда! З нами – світло! З нами – Божа Мати!
Україна буде вільна, сильна і багата!