Путі!!!
Поема тайни Її
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Всепрославленою
Богородицею
з любов’ю в трепеті і в гоміні
присвячується
Я вже знаю
як в земнім — не жити!
слова стали вщерть! —
метеоритами
як навчивсь — з Її
любов’ю
говорити!..
і навчали, і —
просили —
«ми розпирскуємось!!»
ось і схитнув космос —
це вважав я: це розписуюсь…
а я з кров’ю
а я з жилавістю
раз в автобусі так «приварила» —
Вона — Світло!!! —
трепетала жила
й люструвалась — кожна жилка
й всяка жилонька…
Cвітлом засліпила —
що є більша за життя
ця Її милість!!
що є точність?.. що тут слово?.. що є —
дати?..
у залізному автобусі —
я з’явивсь як надзалізний
трансформатор
може Богом ще не врублений —
як на мову це…
як все?
На мову людську це перекладати???
у простоті захочу
пендаля всім —
дати?!
Що, я-не-я?? Серце!! — Вона — Кратер —
Світло!!!!
Що, як бачу, — я теж кратер!
Боже, Слове, Ти — вимовний!
Ти схотів —
і — Ти вимовний!
Що Тобі, якщо не шкірка, —
оцей Космос переповнений!
Це святі
прямо вписали в молитовник:
«о Многомилостивий і Невимовний…»
Слове, Ісусе,
Ти знайшов певно мене:
та Ти вимовний!
як — —
у Вишині — Ширяєш!
Глянеш —
я в Тобі,
все більш — о-го-го-го! в Тобі.
Це благословляються путі…
Всі листочки
Озиваються і підсуваються
Щоби зазеленіть в путі…
і слова просвічуєш
і слова просвічують
серця-уми, ті що — в путі,
крутіш мені — ?
крутіш в житті…
слова всі вщерть —
і одпекло
од серця смерть!
Вже знаю
як в земнім — не жити!..
Бо Ти в мені:
слова розпирскуються
в ніч метеоритами!..
…й кожен мовчить?
Серця говорять мовчки… чи мовчать?
Ось же — Вона!!! —
з Її Любов’ю я навчився
говорити!!
В путі стрічали і спікали.
І музика в Твоїх руках —
зі струн Небес — звучала!!
І — «ми розпирскуємось!!»
так?
так — що??
Космос?
а чи шакали?
аж ось згодився космос
і вважав я: це розписуюсь…
така
вже геніальна —
ось Вона!!
й Її Любов!! —
з Любов’ю я навчився
говорити…
засіки повні
з Її Любові…
з Її Любов’ю,
Слове, Найкращий, Ти — вимовний,
так! — вимовний!!
22.09.2026,
Київ —
третій вибір Богородиці
і Новий Єрусалим