Світлій пам'яті Олександра Кучеренка,
сина, чоловіка, батька, захисника України
Ти дивишся на світ із обеліска
в свої уже навіки тридцять два…
Поглинула тебе земна колиска,
коли були у розпалі жнива.
Під корінь жали вас ворожі «гради»,
косив життя московський «ураган» –
вони нікого не жаліли гади
і не один поліг тоді від ран…
Тебе уже не верне жодна тризна,
не перетнути вічності кордон.
Ти чесно захищав свою Вітчизну,
і дім тобі – Небесний легіон.
Такий талан, колючий – як ожина.
Війна – завжди коса для молодих.
Батьки сумують, діти і дружина,
але твоя душа – живе у них.
14.02.2026
