якийсь недобрий осад
залишився у
душі
абощо
після шикарного позорища
жалобних процесій
п*ятьох президентів
генсеків
whatever
після щоденнних переворотів
курбетів висмичків і вискочнів
нездорово на серці
як туристу, що
заплатив за вояж по екзотичних країнах
склав список на закупівлю сувенірів
а йому показали
дітей, що попухли з голоду
на ніжках, тонших сірника
та непотрібних арабів
що копирсаються у розвалених будинках
поминаючи незлим і тихим
пані моніку
і хочеться
недобро та глумливо
служити свідком і надалі, скільки стане:
щоби стіна упала й не піднялась
хоча б і сам загинув під золотими цеглинами
безглуздого й жахливого охота
щоб люди, що далеко вже не
натовп, не чернь
а просто протоплазма
і цю корону розірвали на шматки
обважнілу до рівности перед законом
легку до пролиття крови
обалаганену в новинах замість
совісти - гідности -
не мої це слова
мені
спектаклю хочеться
епічного як хліба та видовищ
заломлення стовпів яким би храми
святим богам не правили - падіння
пихатих праведників - шабашу для грішних
щоб знову час
стискав на горлі ікла
і чутно тріскали
хрящики та кістки
але не мої, звичайна річ
або до певної міри
який же інакше
то спектакль,
якщо замість гамлета
божевільний актор зіскакує зі сцени
починає рубати глядачів
і виявляється, що шпага в нього
зовсім не картонна
а кров ллється не фарбована
чи ж за те
заплачено за квиток
і не малі, сказати, гроші
але ще кілька років
в цім
раю
і
зголосився би
мабуть
