Хай буде нам добре,
але не буде тихо,
бо тиша вона немов ніч,
а, то, уже не чесна гра,
то небом пахне,
і війна - нагадує, що буде час,
і знов вона зайде,
бо час, він не рахується ні з ким,
а ми то є лише вода,
яка збіжить немов сніга
і буде тихо.
Дах їде, і уже діра-
нарешті збудеться моя
скажена мрія,
і життя уже не варте білих днів,
хай я живу, а де,
то справа інших, не моя,
бо я пропив своє життя,
я відігрався. Хай вона
згадає зустіч у горах,
і квіти, трави, смак ще б пак,
то все минуло
і літа пройшли немов
жорстока гра,
яка дає можливість знов зіграти,
хоча, напевно, небува
після поразки св\"ята,
я знову п\"ю бокал вина
і знову дощ - немов війна,
я хочу плакати, але вода -
ранила душу.
Ото так да, життя моє,
завжди життя
і я вже не пригадую сміття,
яке б так пахло,
як вона,
та справжня гра,
недобра гра...
2000р.
ID:
100312
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 30.10.2008 15:18:43
© дата внесення змiн: 30.10.2008 15:18:43
автор: Плахов
Вкажіть причину вашої скарги
|
