В кімнаті пахне хлібом і свічками.
Між книгами у шафі діалог,
Пришитий до життя і доль стіжками
Нитками переплетених епох.
Бурхливі злети, пристрасті, падіння,
Страждання, відчай, плач зі сторінок…
Любов розвіяна, нечуване спасіння…
Очима фрази терті до дірок.
Їх гомін чують із портретів предки,
Пізнавши мудрість за життя на смак.
Ви, персонажі, лиш маріонетки,
Хоч завше переймався вами всяк.
…Мені тут пахне хлібом і свічками,
І незбагненне щось притягує сюди.
Мовчать світлини, вінчані стрічками.
На спогади оперлись книг ряди.
