Посивіли скроні, постаріли руки,
Помарніли думки і туман осів...
Понад ставом в небі в'ються чорні круки...
Ти перебираєш в жмені купку слів...
Глухо стало зовсім, вмовк осінній лепіт
І рожева діжа впала в молоко,
Вітерець нагонить тихий, ніжний шепіт...
Сіро стало, дико і темним- темно...
Підікралась старість, узяла за руки....
З тістечками й пледом, на " чайок" зайшла...
Ніжно посміхнулась вже моїм онукам...
Де б я не ховалась та мене знайшла....
Дуже гарно!Ох та старість, ніде не сховаєшся від неї...
