Твій вітер — за далекими гора'ми
Але говорить із тобою, ніби поруч ти
Сумує за очима, та за теплими руками
Й не може стримати гарячих слів
О квітко, він собі вже не належить
Частину серця він віддав тобі
Хоча чудово розуміє свої ме'жі
Та квітнеш ти в його душі
Він тисячу вірші́в тобі готовий присвятити
Й трояндами стежину всипати твою'
Не просто це слова, щоб здивувати, й говорити
Почуй його, шепоче він — «люблю!»
