Люблю я слухать тишу в полі,
На волю відпущу свої думки.
Не буду я тримати їх в неволі,
Відкрию для польоту всі замки.
Неквапно тиша диха різнотрав"ям,
Туман клубками котиться в траві.
На небі ні хмаринки, це - безхмар"я.
Десь відлетіли хмарки дощові.
Як чари, заворожує ця тиша,
І вітер десь у гіллі ще куня.
А пелена туману усе рідша,
Помалу на дно річки упада.
А ви, думки, - слухняні мої діти.
Набралися тут сили? То летіть!
Знайдіть того, хто тільки один в світі,
Так зможе мене ніжно полюбить..
Та не баріться, хутче повертайтесь..
Я буду з нетерпінням вас чекать.
До серця ви, блукальці, прислухайтесь:
Чи варто у моє його впускать?
