ІДЕ ЗИМА В ЖИТТІ І У ПРИРОДІ,
ДЕСЬ ВЖЕ ПОДІВСЯ НАСТРІЙ ВЕСНЯНИЙ,
РОКИ ЛЕТЯТЬ І ЇМ СКАЗАТИ - ГОДІ ,
ТАКЕ ЖИТТЯ ... І СВІТ УЖЕ ТАКИЙ...
ЗДАЄТЬСЯ ,ТІЛЬКИ В ДУШАХ ЗАВЕСНИЛО ,
ЛІТА ЩАСЛИВІ , ДІТОЧКИ МАЛІ ,
А ВЖЕ , ДИВИСЬ, СРІБЛО ВИСКИ ПОКРИЛО,
У ВИРІЙ ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ.
НЕСУТЬ НА КРИЛАХ БОЛІ І РОЗЛУКИ,
МОЇ УДАЧІ , РАДОСТІ Й ЖАЛІ,
ЗВОДЖУ ДО БОГА У МОЛИТВІ РУКИ,
ЗА ВІК ПРОЖИТИЙ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ.
і ОГЛЯДАЮСЬ ,СЛІД , ЩОБ ЗАЛИШИЛА,
ЛИШ ДОБРИЙ СЛІД , ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ПО НІМ,
ЩОБ КВІТНУВ САД , ОТОЙ , ЩО ПОСАДИЛА,
ЩОБ МИР НАСТАВ І БІЛЬШ НЕ БУЛО ВІЙН !
Стих тревожит и волнует...Заставляет задуматься!
Зима бывает ...в жизни.и в природе.
А мы должны оставить добрый след!
Нам нужен МИР! Иначе - счастья НЕТ!
... 
а таки ж хтось злукавив... адже щиро, проникливо... 
