Не зчутись
в безстроковості
життя...
і плащ - на плечі.
Холод.
Дощ - на місто.
І все вперед
з пришвидшенням,
а я?
А я у тому "все" -
частинка,
звісно.
Відчужена...
Чи в резусі-конфлікт,
як, часом,
чужорідно почуваюсь.
Для мене день цей
тягнеться, як рік.
І холодно
до сліз...
Й дощить
без краю.
