Люблю людей із запахом свободи,
із смаком цукру і легкої гіркоти.
Що не бояться мокрої погоди,
в яких в очах геть трохи теплоти.
Люблю, коли нема нікого вдома,
коли у натовпі ти все одно один.
Коли в руках ще книжка невідома.
коли весною пахне свіжий дим.
Усіх, хто в чомусь є мені близьким,
до кого хочу бігти десь у даль.
Від кого світ стає таким вузьким,
бо кожен з них життя мого деталь.
А мені сподобалось
"Люблю людей із запахом свободи".
Це так актуально в теперішній час.
Я спробував уявити себе посеред міста навколо, люди від котриїх віє запах свободи. Це таке потужне відчуття.
Коли Ваша ласка, чи можу я поставити ці рядки собі в статус у соц.мережех?
Руслана Лукаш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за коментар))) звісно, ставте статус, мені приємно, що мої рядки знайдуть ще десь своє відображення......
