Побралися молодята і такі щасливі…
Люба жінка щохвилини звертається «милий»,
Він мовчить, а часом буркне, бо надоїдає…
Що вона від нього хоче, бідний сам не знає…
Я прошу тебе, коханий, хоч для етикету,
Покохай мене, неначе Ромео Джульєтту,
Я не знаю, не читав, відповів мужчина…
Бо якраз ішов футбол і була причина…
Жінка знову пристає, справа всім знайома,
- Може я кудись піду, щоб не бути вдома?
Прочитай ти про Отелло, як нам далі жити,
- Як хотів він Дездемону колись задушити,
Я і цього не читав, чого ти пристала,
Знову наша Україна Андоррі програла…
Але жінка не мовчить, говорить і далі,
- Може я сходжу на трішки до сусідки Галі?
Але перш ніж йти із хати, дозволь запитати,
Чи ти змогу мав раніше хоч щось прочитати?
- Чому так мене питаєш, щось я не пойму,
Ще в роках своїх дитячих я читав «МУМУ»,
Понад все на цьому світі я футбол люблю,
Будеш гавкати багато, як «МУМУ» втоплю.
