Згасає день, кудись відходять тіні,
Осінній вечір огортає сад…
У хризантемно-росянім тремтінні
Згорає золотистий зорепад!
Чатує присмерк у густій блакиті,
Світ засинає в мареві думок…
Сни заблукали, мріями сповиті,
У сяйві дивних, трепетних стежок.
Заснули квіти в ніжній прохолоді,
Росою вмились пізні спориші,
А місяць у зірчастім хороводі
Вплітає промінь в наші дві душі!