А з дурнем не звариш каші,
Він все ділить наші, ваші.
А мудрий не кляне нікого ,
слухає Бога святого.
і знає, що бумеранг прийде,
До того, хто біду несе.
Не злото, срібло прикрашає,
той хто щиру душу має.
Той , хто вміє словом зігріти,
хліб з тобою розділити.
Не той святий, хто ходить у храм,
І носить на шиї хрест золотий.
Той , хто відкриє вніч двері нам,
Підтримує в біді у день важкий.
Не розпалюй полум*я пожар,
Бо втратиш цінний божий дар.
Не розпалюй війну словами,
Хай буде мир поміж нами!
Бійся, не того пса, що лає,
бійся того, хто кусає.
На твоїм волоссі сивина,
А у роках, ти - дичина.
Не той є козак, що моторний ,
той ,хто уважний, неповторний .
Не так страшний звір із зубами,
Як людина із словами .
Ближньому, як циган не бреши
як мудрий чоловік - мовчи .
А жадному пів - світу мало,
дивиться, як кіт на сало.
Ледачий любить їсти, спати,
Ніц не робить, а все мати.
Скупий хоче даром пів світу ,
топче плід, ламає віти.
Попу і чорт руку озолотить ,
і душу ябком засолодить.
Він бідний, як церковна миша
Від лір їде в нього криша.
Сивина виросла в бороду,
Дурень був дурнем, ще з молоду.
А такий поважний чоловік,
А думками у гречку втік.
А мудрість приходить з роками,
Вчить просто жити під небесами .
А хто працює, йде до мети...
Той приймає божий дар з висоти.
Як б не літав орел високо,
падає в море глибоке.
Свині вага не заважає
Скільки даш їсти, стільки з*їдає.
Старий сивий дід в окулярах,
любить дівку в мемуарах.
Дід беззубий на печі сидить,
загляда, ще на молодиць.
Хто немає вірного друга,
І той ходить сам за плугом.
Не той багатий, хто має владу
А той ,хто дає всьому раду.
Не той мудрий, хто має язик
А той ,хто трудитись привик.
Дай дурневі у руки владу,
Потопче цвіт він у саду.
Дай дурневі гостру сокиру,
покладе тебе в могилу .
Красивий чоловік не з лиця,
той хто має руки творця.
Хто важко, як пташка працює
Той високі вежі будує.
Ворона літає за море,
Приносить біду і горе.
На яке дерево сідає,
Там каркає , не співає .
А у корови довгий язик,
І вперта, як рогатий бик.
Дай в корито їсти і пити,
Будеш біле молоко пити.
А навіть у стайні корова ,
Та любить ласкаву мову .
А від кого, не чує тепла,
Тому не дасть в глек молока.
Людина має довгий язик,
Хоче пити вино, їсти шашлик.
Носить на голові корону,
Плює на святе божу ікону.
Дай дурневі у руки зброю,
Не дасть жити у спокою.
ранить твоє тіло до крові,
Зіб*є з ніг тебе у слові.
Красивий не той, що високий,
той , хто має душу глибоку.
Красивий не той, що говорить,
той, хто великі справи творить.
Ти не плюй у свою криницю,
Не каламуть в джерелі водицю.
Бо захочеш води напитись,
І Духовно хлібом причаститись .
ТИ ДРУЖЕ , НАВІТЬ СОБАЦІ НЕ ВІР ,
БУВАЄ СЕРДИТА НАЧЕ ДИКИЙ ЗВІР.
ГЛАДИШ І ПЕСТИШ ПО - ШЕРСТІ РУКОЮ
ВКУСИТЬ ЗУБАМИ ДО КРОВІ , ДО БОЛЮ.
У НЕЇ ГОСТРИЙ НЮХ , НА ВСІХ ЛАЄ
БЛИЗЬКО ЧУЖИХ ДО СЕБЕ НЕ ПУСКАЄ .
ЗДАЛЕКА ВІДЧУВАЄ ТРИВОГУ
БРОДЯЧИХ ПСІВ НЕ ВПУСТИТЬ ДО ПОРОГУ.
ЗЛОДІЯ, ПАЛІЯ НЮХОМ ЧУЄ
НА ПОВЗУЧИХ ЗМІЙ НОЧАМИ ПОЛЮЄ.
ВОНА ЗНАЄ, ХТО Є СВІЙ,ХТО ЧУЖИЙ
В ДОМІ ВОНА ГОСПОДАР - ДРУГ ЗОЛОТИЙ.
ID:
1069218
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 20.09.2026 17:43:44
© дата внесення змiн: 10.10.2026 19:48:10
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|