ПРИКАЗКИ І ПРИСЛІВ*Я

А  з  дурнем  не  звариш  каші,
Він  все  ділить  наші,  ваші.

А  мудрий  не  кляне  нікого  ,
слухає  Бога  святого.  
і  знає,  що  бумеранг  прийде,
До  того,  хто  біду  несе.

Не  злото,  срібло  прикрашає,
той  хто  щиру  душу  має.
Той  ,  хто  вміє  словом  зігріти,
 хліб  з  тобою  розділити.

Не  той  святий,  хто  ходить  у  храм,
І  носить  на  шиї  хрест  золотий.
Той  ,  хто  відкриє  вніч  двері  нам,  
Підтримує  в  біді  у  день  важкий.

Не  розпалюй  полум*я  пожар,
Бо  втратиш  цінний  божий  дар.
Не  розпалюй  війну  словами,
Хай  буде  мир  поміж  нами!

Бійся,  не  того  пса,  що  лає,
бійся  того,  хто    кусає.

На  твоїм  волоссі  сивина,  
 А  у  роках,  ти  -  дичина.
Не  той  є  козак,  що  моторний  ,
той  ,хто  уважний,  неповторний  .

Не  так  страшний  звір  із  зубами,  
Як  людина  із    словами  .

Ближньому,  як  циган  не  бреши  
 як  мудрий  чоловік  -  мовчи  .

А  жадному  пів  -  світу  мало,
дивиться,    як  кіт  на  сало.

Ледачий  любить  їсти,  спати,
Ніц  не  робить,  а  все  мати.

Скупий  хоче  даром  пів  світу  ,
топче  плід,    ламає  віти.  

Попу  і  чорт  руку  озолотить  ,
і  душу  ябком  засолодить.

 Він  бідний,    як  церковна  миша  
Від  лір  їде  в  нього  криша.

Сивина  виросла  в  бороду,
Дурень  був  дурнем,  ще  з  молоду.

А  такий  поважний    чоловік,  
А  думками  у  гречку  втік.

А  мудрість  приходить  з  роками,
Вчить  просто  жити  під  небесами  .
А  хто  працює,  йде  до  мети...  
Той  приймає  божий  дар  з  висоти.

Як    б  не  літав  орел  високо,
падає  в  море  глибоке.

Свині    вага  не  заважає
Скільки  даш  їсти,  стільки  з*їдає.

Старий  сивий  дід  в  окулярах,
любить  дівку  в  мемуарах.
Дід  беззубий  на  печі  сидить,
загляда,  ще  на  молодиць.  

Хто  немає    вірного  друга,
І  той  ходить  сам  за    плугом.

Не  той  багатий,  хто  має  владу
А  той  ,хто  дає  всьому  раду.

Не  той  мудрий,  хто  має  язик
А  той  ,хто  трудитись  привик.

Дай  дурневі  у  руки  владу,
Потопче    цвіт  він  у  саду.

Дай  дурневі  гостру  сокиру,
покладе    тебе  в  могилу  .

Красивий  чоловік    не  з  лиця,  
той  хто  має  руки  творця.

Хто  важко,  як  пташка  працює
Той  високі  вежі  будує.

Ворона  літає  за  море,
Приносить    біду  і  горе.
На  яке  дерево  сідає,
Там  каркає  ,    не  співає  .

А  у  корови  довгий  язик,
І  вперта,  як  рогатий  бик.
Дай  в  корито  їсти  і  пити,
Будеш  біле  молоко  пити.

А  навіть  у  стайні    корова  ,
 Та  любить    ласкаву  мову  .
А  від  кого,  не  чує  тепла,
Тому  не  дасть  в  глек  молока.

Людина  має  довгий  язик,
Хоче  пити  вино,  їсти  шашлик.
Носить  на  голові  корону,
Плює  на  святе  божу  ікону.

Дай  дурневі  у    руки  зброю,
Не  дасть  жити  у    спокою.
ранить  твоє  тіло  до  крові,
Зіб*є  з  ніг  тебе  у  слові.

Красивий  не  той,  що  високий,
той  ,  хто  має  душу  глибоку.  

Красивий  не  той,  що  говорить,
той,  хто  великі  справи  творить.

Ти  не  плюй  у  свою  криницю,
Не  каламуть  в  джерелі  водицю.
Бо  захочеш  води  напитись,
І  Духовно  хлібом  причаститись  .

ТИ  ДРУЖЕ  ,  НАВІТЬ  СОБАЦІ  НЕ  ВІР  ,  
БУВАЄ  СЕРДИТА  НАЧЕ  ДИКИЙ  ЗВІР.
ГЛАДИШ  І    ПЕСТИШ    ПО  -  ШЕРСТІ  РУКОЮ  
ВКУСИТЬ    ЗУБАМИ  ДО  КРОВІ  ,  ДО  БОЛЮ.

У  НЕЇ  ГОСТРИЙ  НЮХ  ,  НА  ВСІХ  ЛАЄ
БЛИЗЬКО  ЧУЖИХ    ДО  СЕБЕ    НЕ  ПУСКАЄ  .
ЗДАЛЕКА  ВІДЧУВАЄ    ТРИВОГУ  
БРОДЯЧИХ  ПСІВ    НЕ  ВПУСТИТЬ  ДО  ПОРОГУ.

ЗЛОДІЯ,  ПАЛІЯ  НЮХОМ  ЧУЄ
НА  ПОВЗУЧИХ  ЗМІЙ  НОЧАМИ  ПОЛЮЄ.
ВОНА  ЗНАЄ,  ХТО  Є  СВІЙ,ХТО  ЧУЖИЙ
В  ДОМІ  ВОНА    ГОСПОДАР  -  ДРУГ  ЗОЛОТИЙ.









 











адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2026
автор: Чайківчанка