Вірш 32 "ЦЕЙ СПОГАД ЗАВЖДИ ПОМ'ЯКШУЄ МЕНЕ" Андре Шеньє (переклад)
XXXII
ЦЕЙ СПОГАД ЗАВЖДИ ПОМ'ЯКШУЄ МЕНЕ
Мене ще досі спогади хвилюють кожен раз,
Як згадую отой найкращий із дитинства час,
Коли мені давав маленьку флейту сам у руки,
Показував: тримати як і як складати губи.
Мене суперником все називав і переможцем, 5
Розказував, як грати пісню, щоб співало серце.
В умілі сильні руки брав мої маленькі пальці
Й на флейті ними тиснув почергово в кожній ямці,
На отворах дзвінкого інструменту із самшиту,
Щоб пісня оживала і співалась, ллялась світом. 10
ОРИГІНАЛ
XXXII
Toujours ce souvenir m'attendrit et me touche,
Quand lui-même, appliquant la flûte sur ma bouche,
Riant et m'asseyant sur lui, près de son coeur,
M'appelant son rival et déjà son vainqueur,
Il façonnait ma lèvre inhabile et peu sûre 5
A souffler une haleine harmonieuse et pure;
Et ses savantes mains prenaient mes jeunes doigts,
Les levaient, les baissaient, recommençaient vingt fois,
Leur enseignant ainsi, quoique faibles encore,
A fermer tour à tour les trous du buis sonore. 10
