Бджола несміло пробувала крила,
Шукаючи солодку таїну...
І кожна гілка — напнуте вітрило —
Врізається в бездонну вишину!
Спива повітря спраглими вустами
Садок, що вбрався в пишні жупани;
І ранок, розігнавши сни листами,
Торкнувся до чутливої струни.
Усе навколо дихає любов’ю,
Народжуючи віру у серцях...
Весна свою нам пише власну долю —
На молодих, заквітчаних гілках.
У цьому світі, де шумлять вітрила,
Де сонце п'є росу із пелюсток, —
Весна дарує нам кохання крила
І робить перший, до обіймів, крок!
