А вже весна.
І перший сонця промінь,
Пестливо по руці повзе.
Він ще не здатен розбудити
Морозом скуте і тверде.
Він лише натяк на надію.
Він лиш оманливе дитя.
Лиш перший крок у літа мрію,
В життя простягнута рука.
Весняний промінь пестить шкіру.
Наповнює собой буття.
Він- лише натяк на надію,
З невідворотністю тепла.
