Натяк на надію

А  вже  весна.
І  перший  сонця  промінь,  
Пестливо  по  руці  повзе.
Він  ще  не  здатен  розбудити
Морозом  скуте  і  тверде.
Він  лише  натяк  на  надію.
Він  лиш  оманливе  дитя.
Лиш  перший  крок  у  літа  мрію,
В  життя  простягнута  рука.

Весняний  промінь  пестить  шкіру.
Наповнює  собой  буття.
Він-  лише  натяк  на  надію,
З  невідворотністю  тепла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2026
автор: Бердін