|
Життя – зерно, яке тягнеться до світла.
Кілька днів…
Кілька днів холодні стіни,
Не приносять мені втіхи,
Та пташина веде співи,
Підбадьорить й сонце світить.
Стук сердечний, мов тікає,
Та куди, не знає мабуть,
А душа весну стрічає,
З нею серденько, мо’’ зладить?
Й дасть натхнення далі жити....
Доленосний момент життя,
Бачить квітень, зустріти літо,
Перенести важке буття,
Світлим мріям, знов радіти…
І пізнати справжнє щастя.
09.04.2025 р.
Бажання писати
Як нині добре, є бажання писати,
Слова сприймати, що лягають на папір.
Душа щаслива, це натхнення вітати,
Щоразу вчасно викладати новий твір.
Пройти з героями, даний шлях сміливо,
На злеті вдачі, пізнавати їх життя,
Колись у радості, інколи й журливо,
Приймати втіху, біль, сердечне почуття.
То ніби сонечко в ранковій блакиті,
Зустріну я й проміння в долоні ловлю,
Тепло і ніжність ласкає. Щойно миті,
Єством повітря, свіжого вдихну. Люблю….
Цей час, омріяний. Війну ж й сьогодення,
Відчую легше, вже в подіях загублюсь,
Це ж є життя. Найдорожче сокровення,
Подяка Богу, за цей дар щодня молюсь.
В куточку потай, з Музою спілкування,
Надихне вкотре, цвітом весняним, пахким,
Знов сил придасть, І ясна зіронька рання,
Мій шлях осяє, благословенний до рим…
За все, що маю вклонюся світу й землі.
11. 04. 2025 р.
ID:
1037507
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.04.2025 16:35:18
© дата внесення змiн: 11.04.2025 16:42:44
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
