Олександр Таратайко: Цей настрій мені вже теж добре знайомий. Перебування у стані постійного стресу і нервового збудження виснажує організм, відбирає сили. Будь що треба тримати себе в руках. І пам'ятати: ніщо в цьому світі не відбувається просто так. Саме тому ми знаходимося тут і зараз, а не десь ще. Відтак — у Господа є на нас свої плани. Треба в це вірити. І жити. І працювати. І творити, звичайно. Все ще буде добре.
Олександр Таратайко: Дякую, шановний Олександре, за Ваш відгук.
Сподіваюся, що про нас згадуватимуть. Я все частіше згадую своїх батьків, родичів, вчителів, сусідів, наставників, просто незнайомих людей, яких посилав мені Господь у переломні часи моєї долі. Ніщо в цьому світі не відбувається просто так.
Олександр Таратайко: Дякую Вам, шановний Олександре, за такий розгорнутий відгук.
Зі свого боку бажаю й Вам того ж, що Ви написали мені. А ще — наснаги й бажання здобувати в житті маленькі й великі перемоги — над труднощами, обставинами і над собою. Хай Вам щастить!
Олександр Таратайко: Шановний Олександре, живіть тепер і тут. І пам\'ятайте геніальні рядки Леоніда Дєрбєньова: \"Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь\".
А якщо бути відвертим, то мій стан зараз дуже схожий на Ваш. Але все ж таки: давайте жити! Вірш глибокий, проникливий і правдивий.
Олександр Таратайко: У вічному боргу ми перед нашими батьками. Які б аргументи я не знаходив тепер, щоб виправдати свої провини перед ними, а легше на душі не стає.
Щемливі рядки, Олександре. Надто щемливі...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую.