Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
Ой, Грицю, Грицю... Пожалій молодицю... Дотепно, як завжди!!!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас чомусь прийнято, що чужу жінку треба кохати, а своєю орати! Щиро дякую, Наталочко, за такий повчальний коментар! Радісного Вам настрою і весняного тепла! Дуже Вам рада!
Вирватись з села не просто,
Але врешті-решт можливо:
Сказать Грицю, що короста,
Та й чкурнути на Мальдіви
Ну а Гриць хай хазяйнує,
Господарство доглядає,
Жінка ж часу не марнує,
Бо для нього ся старає
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цінна порада, Галинко, сільським жінкам. Хата на тата - гідне випробування чоловічої сили і мудрості! Дуже вдячна за такий чудовий експромт! Радісного Вам настрою і щасливого дня! Дуже Вам рада!