Ніч 16/17.04.2014
Мене завжди захоплювало, як мене Навчали - примушення максимально працювати самостійно над темами, які задавались, а також метод так званого Завантаження, це коли прокидаєшся вранці і раптом розумієш, що в тобі за ніч накопичений масив інформації, яка робить все для того, щоб вирватися на волю. Сідаєш і автоматично пишеш, і дивуєшся, мимоволі, бо зміст цієї інформації для тебе робиться ясним якраз в процесі його фіксації.
Бувало і так, що розмова із Візаві робилася повільною і цим мене отягала. Тоді я казав: "А можна в іншому режимі?" - "Можна" - і я опинявся в стані, коли думки неслися неймовірно швидко одним пакетом. І це був Діалог! А потім я десь сидів, дивився в якусь точку у просторі очима без погляду, а в мені проявлявся Діалог.
Із цього ж розряду і були ситуації, коли я робив дурниці і мене Карали. При цьому, як правило, йшов масив снів, в яких все трималося на натяках, які я повинен був зрозуміти, як і суть своїх помилок чи невірних висновків.
Коли потрапив до Реанімації, коли більш-менш прийшов в себе і набув здатність критично розглядати себе, то весь час в мені крутилося питання: "Що я зробив чи не зробив для того, щоб мене так сильно Вдарили? Однозначно: коли мені шепотіли, говорили і навіть кричали, я це не чув! То що ж таке я пропустив?"
Мене перевели із Реанімації в палату №5, в якій в першу же ніч прийшли сни.
Я стою в аудиторії.
Ліворуч за партами легкого амфітеатру сидять молоді люди, праворуч на легкому узвишші сидить якась молода жінка. Вони, молоді люди, виконують і пробують упорядкувати сенсорне діагностування цієї людини. Якийсь час слухаю їх какофонію, а потім стаю між ними та цією жінкою і починаю викладати суть свого вчення, тобто - систему Оро чи ВіктОро.
- Ви можете, будете, повинні діагностувати людину по-різному, бо ви різні, але від цього суть людини не міняється - в кожній людині реалізується 5 Програм.
Перша - Програм а Душі, яка, наприклад, невідомо звідки прийшла на терени Землі. Ця Програма у людини прив'язується до головного мозку і серця.
Друга - Програма Душі на Земному шляху її руху, по інкарнаційному шляху. По ній кожна людина автоматично, успішно чи ні - це інша справа, але автоматично опрацьовує все те, що було напрацьовано в минулому житті...
Прокидаюсь. Тихе та повільне чвалання до туалету. Вже можу сам! Повернення. Засинаю і потрапляю в ту саму аудиторію для того, щоб прочитати цю лекцію в повному обсязі.
Вранці прокидаюсь і розумію, що мої езотеричні обов'язки ніхто з мене не знімав, а я їх почав нехтувати.
Другий сон прийшов в цю ж ніч, але під ранок.
Я з кимось повинен отримати квартиру у висотному сучасному будинку. У мене в руках ключ від квартири №2.
Я вже на верхньому поверсі цього будинку.
Хол. Великий хол. Світла підлога із великих керамічних плиток. Стіни теж світлі, але враження таке, що вони облицьовані кам'яними плитами. Яскраве освітлення. Все радісне.
Хол не прямокутний, а чи Г-подібний, чи Z-подібний в плані. Багато дверей. Над ними красиво написані номери квартир. Біля дверей на підлозі сидять щасливі люди, які вже отримали право на квартири. Всі чогось чекають. Святкування!?
У когось питаю: "Де квартира два?" - "Так вона вже зайнята!" - кажуть мені. Але я все ж шукаю її. Знаю, що це повинен бути надпис над дверима "2145". Не находжу. Більше того: дивлюсь на номер над дверима, ясно його бачу, починаю читати його, але все розпливається перед очима...
Чесно кажу: не зразу до мене дійшло, що мені Показали, що для мене ще рано іти на Небо...
*******
ID:
520877
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.09.2014 19:39:05
© дата внесення змiн: 01.09.2014 19:39:05
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
