Крізь коридори вулиць в шаленім ритмі
Лунає скажений джаз.
Його мелодія сумна затягує як нетрі,
Перехожих вводить у екстаз…
Вони сьогодні вкотре прокинулись
Самотні. Ранок звісно не цей…
Поодиноко на роботу вдягнулись -
Гравці своїх щоденних лотерей.
П’ють каву ранкову в кафетеріях,
Задоволення навіть від шоколаду нема.
Новини старі показують у фантазіях,
Потонуть вони самотні у керма.
Вона думає про доходи, відсотки, які ростуть
Доторки його гарячі відчуває на шкірі,
А йому байдуже, що клієнти потоками линуть
За нею скитається у четвертому вимірі.
Де шукати їм відповідь, правду найщирішу-
Колеги, псевдо-друзі, псевдо-поради про:
Знайди собі іншого, знайди собі іншу,
Всі як один, як праведники, сіють добро.
На вулиці випадкові слова, розірвані речення
Підслухані ними у вирі цілоденнім:
Чорна кішка, розлучаться, втрата, зурочення
Знічуються вони у безслів’ї смиреннім.
І тільки вечору в свіжості надвечірній
Розігнати буденну рутину, мов пил.
І тільки вечору по бруківці старовинній
Самотніх вернути до домашніх світил.
Коридорами вулиць, бруківкою спроквола
Він і вона клигають на звуки скаженого джазу,
Як і сім років тому, мелодія їх полонила,
Доводячи до шаленого, інтимного екстазу…
ID:
381536
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.11.2012 20:38:29
© дата внесення змiн: 03.05.2013 19:05:52
автор: Печерник
Вкажіть причину вашої скарги
|