| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Вєчканова: Стереотипи - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 05.12.2012 - 21:52ДО ГЛИБИН РОЗУМУ Я не оправдуюсь нітрохи, Сам бачу немочі свої. Та маю право міркувати, Бо дуже вже змінився світ. Земне тяжіння має силу І ми не змінимо його… Оточення не в меншій мірі Людей формує на добро. Коли Шевченко жив на світі То були Гонти, Палії, а нині – Рекет кольоровий, коричневий, Чи весь червоний нав’язує думки марні. Напевно світ увесь змінився. Занидів збляк і помілів. Неправда так людей скрутила, Що страшно жити на землі. Як можна лірику плекати, Прекрасні, ніжні почуття… Коли брутальність і насильство Тобі отруюють життя. Садка вишневого нема вже. Є дачі в кам’янім мішку, Є охорона охорони, Бо смерть загрожує всьому. І далі коси нам біліють У наймах людського гріха…. Хіба немає порятунку, Чи доля в нас така гірка? Не смієм заздрити сусідам, Бо в кожного є свій тягар. Все людство мусить зрозуміти, Що рівність лиш врятує нас. Ми мусимо здолати гордість, Признати правило Творця: Лиш праведні достойні жити – І землю успадкують до кінця! Олена Вєчканова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Да, нужно их ломать. Жаль только, что немногие на это способны. Спасибо за отзыв!   Олена Вєчканова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Згодна на всі сто) Дякую за відкук   | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||