Крізь розчинені двері корчми
Виривалася пара, вривалися лиця,
І, скидаючи шапку, кожух, рукавиці,
Замовляючи випити, бучно вітались,
Чаркувалися гучно, прокидались п’яниці,
Парубки жартували, а дівчата сміялись.
Намагалась продертись, в шпарини, зима.
Та її не впускали музики веселі,
Панібратство ж, люльками виводило трелі
І співало жіноцтво… Доживав себе вечір.
Порожніли пляшки, порожніли тарелі.
І, підпиті, ховалися голови в плечі,
Щоб, долаючи зиму, пірнути у сни…
І вже місяць розтанув у куряві хмар,
Загасивши свічу вийшов п’яний корчмар,
Забуваючи нас наодинці.
Й тут засяяло все - все під дією чар:
Ти торкнулась мізинчиком мого мізинця.
ID:
102286
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 11.11.2008 17:32:13
© дата внесення змiн: 11.11.2008 17:32:13
автор: женя стінкі
Вкажіть причину вашої скарги
|
