Комета спостерігала за панянкою. Вона була переконана, з нею щось негаразд — її
посвіт виглядав мляво. Це спонукувало її розпочати розслідження. З'ясувавши обставини,
Комета повістувала про можливе отруєння пані.
«Панна поранішня Зірка, розкажіть, що відбувалося дотеперішньої ночі? Хто дав вам трутину?
Хто намагається вас убивати? Прошу поділіться з нами», - звернулися ми до неї.
«ми всі готові підпомогати, окрім Чорнобога і Білобога, оскільки вони повсякчас
гиркаються безпричинно й по причині».
«Що?! Отруя? Хто міг мені її дати?», - страхітливо відкликалася Зірка, вслід
за сказаним нею швидко звалилася на Землю та уснула на ній. Аж ось місяченько,
нічні зірниці та навіть старець - День угледіли це, вони перестрашилися, але ж
нічогенько не могли вдіяти, лишень випитували один одного, як довідатися,
хто отруїв Ранкову зорю, та як помирити Чорнобога і Білобога. Тим часом, поки
Ранішня зірка дрімала, вона старалася позгадувати епізод минулої нічки, допоки
не наступив поранок. І ось, уві сні, сплюща зоря угледіла: насправжки вона
піддурила всіх - не її прагнули отруїти, а вона сама отруїла… зненацька картинка
сну обірвалася. Вечір ворушиться довкола, ніде не бувало нікого, тільки яскраво-жовтий
молодик та неприховані хмарищами зірки на імлистому полотнищі. Отоді місяць
звернувся до старця - Дня:
«Хоч я і мудрований старець - День, але ж мені варто ретельно все вдуматися,
адже ти гутариш правду», - зажурено мовив старець - День.
«Втім не зволікай, поки не настане порання».
Старець - День подався до своїх покоїв, а зорі повторно стали очевидцями
суперечок між Чорнобогом і Білобогом. Зірки одержали змогу давати свідчення
в процесі розгляду фактів слідцем. Отож сутичка між ними розпалахкоталися
так, що навіть місяць, не видержавши, освітлив їх своїм освітленням.
«Чому ви знову гиркаєтеся? Коли ви зрештою припините гризтися?»,- спитав молодик.
«Аніколи», - відказали вони в один голос.
«Себто», - зчудувався місяченько.
Зненацька він помітив, що старець - День ледве поспів вернутися та приніс
із собою відповідь.
«О, до нас завітали», - уповістив місячко.
«І що далі?», - удруге заразом запитали Чорнобог і Білобог.
«Я віджу, ви нічого не второпали. Всім насточортіли ваші свари. Ми вас помиримо
і моментально, адже ваші суперечки безглузді. До речі, я винишпорив причину,
хто отруїв Поранню зорю?».
«І…?»,- задумливо спитав Молодик.
«Це…»,- не встиг домовити старець -День, як знову наступив вечір, і невдовзі
настала ніченька без ранку і без старця - Дня.
«день щезнув?! Може нічним зіркам вдасться встановити причини розсліду
сподіяного злодіянню», мізкував самотній місяченько.
Цієї ночі зіходила Нічна Зірниця і раптово забалакала та її голос відлунням
пронісся по нічному небокраю: «Це Ранкова Зоря отруїла Світання, тепер немає
рання та дня, а тільки вечір і нічка».
Старець-День
розплющив очиці й скоренько прибіг:
«Що? Як?», - ошелешено запитав він.
Місяченько заразом долучувався до старця - Дня
«От ми й довідалися, однак лишилось вивідати, чому пересварюються Чорнобог
і Білобог. Хто знає, можливо, це підстава».
«Звернися до Сварога»,- відвічав старець - День.
Молодик довго прямував до Сварога, ледве встиг, поки нічка не минула.
«Сварогу, Чорнобог і Білобог лаються між собою, навіть доходить до сутички.
Ти можеш дати нам настанову? Що робити?», - запитав місяць у Сварога.
Від учутого він розлютився й миттю примчався до них. Сварог так швидко дістався
до них, що місяченько навіть не зміг з ним уподібнитися, тобто не до снаги
нікому. Миттєво він помирив їх, і вони зрозуміли, чому не можуть існувати один без одного.
Зненацька на небозводі з’явилася ранкова зірочка, яка швидко мовила:
«Нехай настане порання, щоб знову встрінути світанок».
Старець-День пробудився, тріусфуючи безгомінню та порішившим проблемам.
Ось день промайнув, зник і безвучний вечір погожий. Нічка уже окреслює прозоро
- сині затінки, ось вже і зірниці та місяченько зазирнули на землю.
Темність навколо сяє і сяє, а далі поранішня зоря розсіювала темряву і проганяла
ніченьку, сповісщяючи про те, що поранок прокинувся.
Обминайте чвар перед усіма. Хай бростки розбруеьковуються у косицю, а не
в колючки.
ID:
1018624
ТИП: Інше
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.07.2024 11:30:10
© дата внесення змiн: 01.05.2025 02:41:21
автор: NaTa Ly
Вкажіть причину вашої скарги
|
