Два кольори несе весна...
Два кольори: це чорне, й біле.
Розфарбувала так вона
Війну двох сил: і темних, й світлих.
Зіткнулись у страшнім бою...
Двобій - на смерть чи виживання,
За право жити в цім раю
Одному. Другому – вмирання.
Два кольори...Ось неба синь
Та неосяжні сині далі,
І раптом - грім і чорна тінь,
Й похмурі паростки печалі.
Два кольори – земні лани
Із жита й ярої пшениці,
Та раптом "Градами" знесли:
Мости, будинки, залізниці...
Два кольори – це радість, сміх,
Й дитячі пісеньки веселі,
А потім - сміх немов притих,
І далі - туга, страх в підвалі.
Два кольори – це сивина,
Хоча й не чорна, та не біла,
Це - гіркоти сумна сльоза
І кров, що землю окропила.
І світло, й темінь в кольорах
Зійшлися битись у двобої,
Все зло потоне в болотах,
Добро зведеться в Божім слові.
