Я дякую Богу за те, що проснулась,
За сонце, що бачу в вікні,
А за ніч, що тихенько для мене минула,
Всім тим, хто в цей час на війні.
Усім, хто країну сьогодні боронить,
Із ворогом б’ється в боях
І хто волонтером задіяний, возить
Усе по воєнних полях.
Я дякую Богу, що я – українка,
Що я народилася тут,
Що в нації є особлива родзинка:
Козацький нескорений Дух.
Ще той не родився, хто зміг би зламати,
Впродовж всіх цих довгих віків,
Той дух, що в утробі давала нам мати,
Щоб кожен із правдою жив.
Щоб кожен боровся за правду, за волю,
За Богом нам вибраний шлях,
Для наших нащадків за кращу всім долю.
Щоб Бог допоміг нам в боях.
Щоб він допоміг нам загнати в болото
Проклятих отих москалів,
Щоб більш із війною не пхалась сволота,
Вбивати ніхто щоб не смів.
Щоб наша країна, незламна і вільна,
Спокійно надалі жила
І поміж країн європейських та рівних
Одною з найкращих була.
