Сьогодні Трійця плаче дощем. У такі похмурі дні уява навіює живописні асоціації історичних місць та легендарних подій історії. От, скажімо, трагедія кримського хана Керім-Гірея та побудова знаменитого Фонтану Сліз... „Фонтан любви, фонтан живой,
Принес я в дар тебе две розы”
(О.С.Пушкін)
Бахчисарайське видиво – Фонтан.
Троянди дві: із білою – червона.
Тут в покаянні похилявся хан,
визнаючи: сльоза... вона солона!
Вона солона, бо вона пече
і пропікає мертвим сном пустелі.
Вода стіка... стікає – не стече
у мавзолеї в ханськім гінекеї.
Чи бачив хто Гіреєву печаль,
чи вловлювали чорну його ношу,
як завмирав, як він дивився вдаль,
як відбував свою щоденну прощу –
як обвивав Троянду Забуття
уявних ласк нестримними мазками,
чи хто вслухав тяжке серцебиття
і каяття з тонкими голосками...
Що перше каяття – її ім’я́,
далеке від татарського – Марія*...
У пелюстках Троянди Забуття
воно тепер навіки заніміє!
Що друге каяття – її Любов,
захована в палкім гарячім лоні...
... Фонтан німів, стікав водою знов,
вода зривала пелюстки червоні.
Червона серця кров – а кров густа
стікає вниз по лоні одаліски...
Що третє каяття – то Чистота,
Троянда Біла чиста, як невістка!
У тім, що біла, не її вина –
солона чаша повна
пий до дна!!!
... І пив Гірей... і чорно чашу ніс –
Троянди Смутку до Фонтану Сліз.
«Світило бляклеє гарему,
Чи ж ти тепер у забутті?
Чи про Марію і Зарему
Одні лиш мрії золоті?
Чи тільки сон обворожіння
В імлі пустелі малював,
Хвилинні меркнучі видіння,
Душі неясний ідеал?
Твій пил посріблено-принадний
Окропить холодом роси:
Ах, лийся, лийся, ключ відрадний!
Свій давній жаль оповіси...»**
* Йдеться про шляхтанку Марію Потоцьку, невільницю Бахчисарайського гінекею, приховану під образом Троянди Забуття. Убита рукою суперниці. На її пам’ять кримський хан Керім-Гірей збудував Фонтан Сліз, щоденно приносячи до нього дві троянди: символи Любові і Невинності.
** за О.С.Пушкіним, переспів авторський (І.В.)
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
Дякую, Іринко, за такий чудовий і пізнавальний твір; і про Гіреєву печаль, і про Троянду Забуття, і про Любов, про Чистоту, й червону кров таку густу...