Занотую щось, так, на скоро,-
Середини осені шал,
Десь гадючий чекає скорий
І впивається сотнями жал,
Пилом згірклим запах вокзалу-
В невідомість кривих доріг,
Сто розлук в почекальнім залі,
у якім циферблат – оберіг.
Щогодини цілуються стрілки,
Позіхають пащеки валіз,
І диктують руді понеділки,-
Кому вгору кому униз…
До цвітіння плестись снігами,
Долаючи довгий рів,
І пошерхлими вщент вустами
Цілувати розу вітрів .
