Як сильно б'ється щось у мені,
Коли бачу твої очі зелені.
Коли поруч ти, сонце ясніше,
Але все одно, сльози рясніші.
Я боюся думок про тебе,
Лякаюсь пісень про тебе.
Я падаю, ніби з неба,
Мене не рятуй, не треба.
Падаю, ніби з неба,
І краще буде для тебе.
Як добре буде, коли не буде
Мене і тебе у дні будні
Це вже не принцип, а моя лють
Через твої думки, що мене так рвуть...
Я боюся думок про тебе,
Лякаюсь пісень про тебе.
Я падаю, ніби з неба,
Мене не рятуй, не треба.
Падаю, ніби з неба,
І краще буде для тебе.
Не треба пояснень, я не хочу
Прощати тебе, твої очі
Зелені такі, але як зорі,
Що палають у мому темному морі.
Я боюся думок про тебе,
Лякаюсь пісень про тебе.
Я падаю, ніби з неба,
Мене не рятуй, не треба.
Падаю, ніби з неба,
І краще буде для тебе.
ID:
477049
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.02.2014 11:07:43
© дата внесення змiн: 04.02.2014 11:07:43
автор: Коля Олексієнко
Вкажіть причину вашої скарги
|
