Осіннім холодом, пожовклі листки,
Мов мої недописані, старі листи,
Розкидають по полю сизі вітри,
Замітають осені, вчорашні сліди.
Мої мислі в ефір стікають воском
І летять у твої мізки стоголосо,
Наввипередки з думками, у простір...
Осіння злива...й на душі чомусь тоскно.
Чому мовчиш ... обірвані проводи?
Я давно вже в ефірі і пишу листи...
Десь загубився ти на моїм путі,
В павутині інтернету чи на сайті?
Та крізь цей зміст, світиться слово "любов",
Ти хоча б пошепки мені його промов,
Коли знов заведеш бесіду світську,
Якось так невимушено, по-сусідські.
Моя душа страждає в самотині,
Ти чуєш, моє серце плаче й до нині...
Ти один і я одна...буде пара,
Невже я від твого кохання пропала?
*******
Збільшіть картинку
