Не було у мене ні діда, а ні баби,
я купалась у Дністрі - в морі любові.
Любили мене дуби, тополі і граби,
І колисав ліс - орелі ясенові.
Пам*ятаю я стару грушку на подвір*ї,
Вона вгощала плодами усе село .
Як сяяли зорі в лебединім сузір*ї,
У мріях брали у синю даль на крило.
Я любила, дивитись у високе небо,
У думках я злітала на Марс, вище хмар.
У трави ходила босоніж наче лебідь,
Збирала квіти у віночок - божий дар.
Сліпо, як дитя за метеликом літала ,
І слухала, як цвіркун грає на скрипці.
Кропива жалом мої ноги обпікала,
А я раділа весні і кожній квітці.
Любила, як цвітуть вишні, і яблуні цвіт ,
Як під вікном розквітали мальви - ружі.
Для мене, тоді був великий, казковий світ,
Що бачила сонце - земний рай в калюжі.
Любила берег Дністра, як дзвенить водограй,
Як літають білі чайки над водою.
Вдихала в духмяні липи - ромашковий рай,
Слухала пісні ,що дзвеніли луною.
У мене не було ні діда, а ні баби,
Я не відчула ласки їхніх ніжних рук.
Надихали квіти, як пух жовті кульбаби ,
Зростала під дощами, як високий бук.
Душею я проросла до матінки землі ,
І на відстані біль землі відчуваю,
І я злітаю за океан як журавлі,
Коли болить душа , то пісні співаю.
Я проросла душею до матінки землі,
вербою над ставом , калиною в лузі.
Посіяним озимим зернятком на ріллі,
Щоб нагодувать хлібом пернатих друзів.
2-----------------------
Я пишаюсь, що я українка
Вишиванка запалює в душі - свято.
А на полотні райдужна нитка,
Вишиття мами ,це є срібло і злато.
Вишиванко, моя вишиванко!
Барвисті узори на білім полотні.
Схід сонечка у вікні на світанку,
Ведуть до мами, в казковий рай на землі.
О вдягни, барвисту вишиванку!
Усміхайся білому світу мов княжна.
Шила мати звечора до ранку,
Дарунок долі ,щоб цвіла наче весна.
Вишивала мати вишиванку,
На ній вкладала узором святу любов.
Вишила мить щастя - на світанку ,
Святість, оберіг долі з щирих молитов.
Вишиванка, це розквітлі мрії
На білім полотні маків цвіт у житах.
Це блакитне небо у сузір*ї,
джерело, пречиста водиця у піснях.
Я пишаюсь, що я українка
Вишиванка пасує мені до лиця.
У ній яскрава сонячна усмішка,
Мамина зірка, яка веде у життя.
ID:
1072595
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.11.2026 08:58:18
© дата внесення змiн: 22.11.2026 16:29:24
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|