Не було у мене ні діда, а ні баби,
я купалась у Дністрі - в морі любові.
Любили мене дуби, тополі і граби,
І колисав ліс - орелі ясенові.
Я любила дивитись у високе небо,
І на крилах мрій я злітала вище хмар.
У трави ходила босоніж наче лебідь,
Збирала квіти у віночок - божий дар.
Сліпо, як дитя за метеликом літала ,
І слухала, як цвіркун грає на скрипці.
Кропива жалом мої ноги обпікала,
А я раділа весні і кожній квітці.
Любила, як цвітуть вишні, і яблуні цвіт ,
Як під вікном розквітали мальви - ружі.
Для мене, тоді був великий, казковий світ,
Що бачила сонце - земний рай в калюжі.
Любила берег Дністра, як дзвенить водограй,
Як літають білі чайки над водою.
Вдихала в духмяні липи - ромашковий рай,
Слухала пісні ,що дзвеніли луною.
У мене не було ні діда, а ні баби,
Я не відчула ласки їхніх ніжних рук.
Надихали квіти, як пух жовті кульбаби ,
Зростала під дощами, як високий бук.
Душею я проросла до матінки землі ,
І на відстані біль душі відчуваю,
І я злітаю за океан як журавлі,
Коли болить моя душа, я співаю.
Я проросла душею до матінки землі,
вербою над ставом , калиною в лузі.
Посіяним озимим зернятком на ріллі,
Щоб нагодувать хлібом пернатих друзів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Чайківчанка