|
Огорта мене проміння
Сонячне і гріє,
І душа радіє.
Що за диво це створіння –
Сонце ясне, золотеє!
З ним усе квітує
Й серденько чарує
І тваринне, і людськеє,
Бо йому усі радіють –
І тварини, й люди
В світі цім усюди.
Світлі почування сіють
В душі та серденька
Промені яснíї,
Світлі, золотії
І голублять, наче ненька
Немовля, ласкаво,
Ніжно, чарівливо.
Сонячнеє диво
Сяє так яскраво,
Що я жмурю очі,
Весело сміюся,
Сонцю віддаюся
Повністю. Щомочі
Сонце обіймаю
Усіма думками
Так, немов руками,
І цим виражаю
Я любов до нього
Світлую, палкую.
Я люблю й ціную
Сонце – золотого
Друга, що палає,
Сяє, яскравіє
Лагідно так гріє,
Ніжить, обіймає.
Євген Ковальчук, 27. 06. 2022
ID:
1071762
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу дата надходження: 06.11.2026 21:27:35
© дата внесення змiн: 06.11.2026 21:27:35
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|